Лонгрід про податкове резиденство

Кому актуальний йде текст? Всім хто гуглить податкове резиденство і хоче зрозуміти в якій країні буде платити податки у 2022 і 2023 роках.

У багатьох українців, хто виїхав до іншої країни у зв’язку із війною, виникає питання щодо їхнього податкового резидентства у країні перебування, а саме якій країні платити податок з загальних доходів особи – Україні чи країні перебування.

Найпоширенішою ситуацією є ситуація, коли особа виїхала в іншу країну, зареєстрована як ФОП в Україні, та надає послуги як ФОП.

У даному контексті слід знати наступне:

1) само по собі набуття статусу тимчасового захисту не дає автоматично податкове резидентство країни, яка надала такий статус;

2) само по собі перебування в іншій країні понад 183 дні не дає автоматично податкового резидентства цієї країни. Кожну ситуацію потрібно розглядати індивідуально;

3) отримання податкового номера в країні перебування не означає автоматично набуття статусу податкового резидента;

4) наявність реєстрації ФОП в Україні є самостійною достатньою підставою, щоб визнати людину податковим резидентом України;

5) між Україною та країною перебування зазвичай є договір про уникнення подвійного оподаткування, який дає алгоритм визначення податкового резидентства особи;

6) договір про уникнення подвійного оподаткування укладався на основі Модельної конвенції ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування, в якій тлумачення термінів, положень та приклади, що можуть виникати у житті, надано в Коментарі до Модельної конвенції;

7) у зв’язку із ситуацієї пандемії COVID-19 ОЕСР випустили гайдлайни щодо тлумачення Конвенції, в тому числі, що стосувались ситуацій, коли особи вимушено “застряли” в чужій державі і як правильно розглядати національний критерій перебування у країні понад 183 днів.

Набуття статусу податкового резидентства українцям можна розглядати через призму наступних питань та відповідей на них:

1) чи планує людина повертатись в Україну після перемоги України або після закінчення строку тимчасового захисту?

2) чи вирішує людина “осісти” в країні перебування після закінчення строку тимчасового захисту чи назавжди?

3) чи хоче людина повернутись в Україну, але через війну вимушена залишитись у країні перебування під тимчасовим захистом?

4) де зараз знаходиться її сім’я і її інші інтереси?

Якщо людина вирішує осісти, то мабуть краще уже шукати бухгалтера/юриста у країні перебування та проходити юридичний шлях на податкове резидентство (наведений нижче), самостійно визначившись з країною, якій сплачуватиме податки. Для уникнення додаткових суперечок у майбутньому – закрити ФОП в Україні (див. п. 4 абзацу вище)

Якщо людина хоче повернутись в Україну і зберегти податкове резиденство України, вимушена через війну бути на території іншої країни, має ФОП в Україні, і хоче платити податки в Україні, то варто знати наступне.

1) Для цілей визначення статусу податкового резидентства відправною точкою є національне законодавство країни перебування.

Якщо за національним законодавством особа може бути визнана податковим резидентом країни перебування (наприклад, за національним законодавством країни перебування достатньою підставою визнання податковим резидентом є перебування у країні понад 183 дні), а у особи є ФОП в Україні, то потрібно звертатись до договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і країною перебування, та проходити тест на податкове резидентство.

2) Існує ієрархія тестів, починаючи із запитання, у якій країні особа має постійне житло.

У даному контексті потрібно розуміти, що статус тимчасового захисту надає право особі перебувати на території країни ТИМЧАСОВО, на визначений національним законодавством строк. Постійного (звичайного) місця проживання в країні немає, отже, особа не може бути податковим резидентом країни тимчасового перебування. Додатковим аргументом на користь відсутності постійного місця проживання у випадку із тимчасовим захистом є тлумачення терміну постійного (звичайного) місця проживання особи та вимушене перебування особи на території іншої країни через вимушені обставини (ситуація з війною може розглядатись за аналогією як тлумачилося вимушені обставини у зв’язку із Covid-19).

Так, відповідно до п. 19 коментаря до ст. 4 Моделі ОЕСР, звичайне місце проживання особи – це місце, де особа постійно проживала, у сенсі звичайного або звичайного перебування; тест не буде виконано простим визначенням, у якій із двох країн особа провела більше днів протягом цього періоду.

«Звичайне місце проживання» означає частоту, тривалість і регулярність перебування, які є частиною усталеного розпорядку життя особи і тому є більш, ніж тимчасовими. Дні, проведені особою в попередній країні проживання через обмеження, не повинні призводити до зміни місця постійного проживання особи.

Визначення постійного місця проживання повинно охоплювати достатній період часу, щоб можна було встановити частоту, тривалість і регулярність перебування, які є частиною усталеного розпорядку життя особи. Переміщення через те, що особа не може повернутися до своєї юрисдикції через вимушені обставини саме по собі не повинно впливати на статус проживання особи для цілей визначення статусу податкового резидента особи.

3) Якщо особа має постійне місце проживання в обох країнах, то наступне запитання тесту – де знаходиться центр життєвих інтересів особи.

Тобто, де зараз знаходиться сім’я особи (чоловік/дружина/діти), де особа звично отримує дохід і знаходиться центр її економічних інтересів. Якщо в особи є ФОП і вона надає послуги через ФОП, то центр економічних інтересів знаходиться в Україні. Також увага буде приділятися сім’ї і соціальним відносинам, її заняттям, її політичну, культурну чи іншу діяльність, місце, з якого вона керує своєю власністю тощо.

1) або керуватись національним законодавством і уникати перебування 183 днів в одній країні, зберігаючи ФОП в Україні;

2) або керуватись договором про уникнення подвійного оподаткування і доказувати податковим органам країни перебування податкове резидентство України через тест за договором про уникнення подвійного оподаткування у випадках притягнення до відповідальності.

Цей допис зробила, аби ті, кого хвилює це питання, знали, в яких рамках перебувають, чим можна керуватись та досліджувати детально через призму індивідуальних обставин кожного.

Для прийняття остаточного рішення рекомендую отримувати консультацію податкового юриста чи аудитора в країні перебування, в якій розглянути сукупні індивідуальні обставини і плани кожного.

Авторка: Іванна Погребняк,
Co-Founder at Ukrainian GameDev Union