1. Коли людина йде на друге чи третє побачення, говорити: «ми разом купимо квартиру» — зарано, але зі своєю половинкою (чи з потенційною другою половинкою) можна говорити про цінності щодо грошей або про те, як це заведено з батьками — з цього часто можна зрозуміти ставлення людини до грошей.

2. Коли є серйозні стосунки, мають бути і спільні цілі: ми хочемо освіту для дітей, квартиру і т.д. Я ражу завжди починати з дуже простої цілі: просто разом назбирати на відпустку.

3. Якщо працюють не всі члени родини, в такому випадку рекомендація, щоб все було спільне. Щоб партнер в сім’ї, який не працює, не відчував себе ображеним і не мав відчуття провини, що потрібно ходити та просити ці гроші.

4. Перша асоціація, коли люди чують слова «бюджет» та «домашня бухгалтерія», — треба писати витрати. Насправді, ми починаємо з цілей, оцифровуємо їх, а витрати — це лише один з інструментів щоб іти до своїх цілей.

5. Мені подобається більш загальна модель, коли є все спільне, але й жінці, й чоловіку (незалежно від того, працює він чи вона чи ні, хто скільки заробляє), видається певна сума, які вони витрачають і не звітують.

6. Є методика Елізабет Воррен — так зване правило 50/30/20. 50% — це наші фіксовані витрати (квартира, дитсадок, бензин, одяг), 30% — наші емоційні витрати (кава з друзями, кіно, театр, подорожі) і 20% — це рекомендована сума заощаджень.

7. І психологією, і практикою доведено, що коли люди починають записувати витрати, це допомагає боротися з емоційними покупками. Почали записувати витрати — 5-7% без зміни рівня життя можна зекономити. Потім починається так звана корекція поведінки, а коли є записи, то з ними можна працювати.

8. Не боятися говорити. Це дуже просто: раз в місяць сісти та поговорити про бюджет, про спільні цілі. Насправді, зі своїх спостережень можу сказати, що дуже багато людей цього не роблять.