НБУ і нафіга він взагалі потрібен

«Ми дуже поважаємо незалежність НБУ»

Ви певно чули оце заклинання, яке від урядів різних країн вимагають повторювати МВФ, інвестори та всякі інші круті дяді/тьоті перед тим, як дати багато кешу.

Останнім часом воно доповнило книгу Найубойніші заклинання адекватності, видання 178-е, наряду з «Ми поважаємо свободу слова», «Верховенство права – передусім» та «Вакцинація – це must have». І якщо про останні три концепти краще розкажуть більш фахові люди, то про НБУ я хочу замовити слово.

Національний Банк України, він же центральний банк (далі – ЦБ), він же регулятор банківської системи, він же менеджер золотовалютних резервів країни, він же кредитор останньої інстанції для банків, він же скринька Пандори та сумка Герміони. Як правило, кожна країна має свій ЦБ, хоча наприклад країни зони євро зробили собі один на всіх, бо валюта одна.

Якщо радикально спрощувати, то ЦБ приглядає за банками плюс управляє вартістю і кількістю грошей в економіці. В ідеалі цих грошей має бути достатньо для забезпечення обігу вироблених товарів і послуг в країні, видачі кредитів і та формування заощаджень, але не настільки багато, щоби ними палити вогнища. Це насправді тонкий баланс ,який утримується передусім зміною облікової ставки (вартості грошей в економіці).

У погані часи ЦБ також прикриває дупу системним банкам, чиє падіння недопустиме, згладжує різкі ривки курсу валюти інтервенціями або якщо вже зовсім паршиво – заганяє увесь фінансовий ринок під 100500 адміністративних обмежень, щоби будинок не завалився нам усім на голову.

У хороші часи сучасні ЦБ мало переймаються курсом валюти, а зосереджені на «таргетуванні інфляції». Наш ЦБ теж після революції 2014 перейшов на світлу сторону сили. Таргетує інфляцію, почистив банківську систему, забезпечив макроекономічну стабільність, відновив золотовалютні запаси і т.п. Загалом поводив себе переважно, як НБУ здорової людини. Але, як ми вже знаємо, комусь вічно чешеться щось змінити.

Тож, якщо міністерство фінансів – це про те, як розділити десять копійок на триста дітей та двох дорослих, щоби всім вистачило на морозиво, то НБУ – це про те, щоби морозиво не стало «золотим», поки діти до нього добіжать.

1) Бо НБУ – це складно навіть для профі. Ставки високі, а залежності неінтуїтивні, тому це не місце для факапів, недолугих експериментів та легковажності. Це вам не виписувати хворим на застуду всякі фуфломіцини (спойлер алерт, вони не допомагають). Роботу ЦБ можна прирівняти до роботи хірургів – у плані вимог до компетенції та наслідків від факапів. Щоби фахово сперечатися щодо монетарної політики центробанку прочитати два пости у ФБ і знятися у серіалі у ролі президента буде мало.

2) Бо керівникам держави вічно не вистачає грошей на свої наполеонівські планиІ завжди у них знайдеться тисяча слізних історій про маленького українця, сотня аргументів про національного виробника й один удар нижче пояса про потреби національної безпеки. Досить уже того, що в них є кредитна картка казначейства, давати їм ще і бездонну торбу НБУ – це самогубство. У витратах мають бути пріорітети, дисципліна та адекватність. Інакше – ось глобус, шукайте Зімбамбе.

3) Бо уряди та коаліції змінюються буває і по кілька раз на рік і в кімнаті має залишатися хоч один дорослий, щоби приглядати за розетками, газовою плиткою і гострими предметами.

Тут же відповім на популярне нині питання про відставку Смолія під політичним тиском Зеленського.

Так, це дійсно паршиві новини, постріл у ногу й т.п. Що буде далі залежить від фаховості та незалежності нового голови НБУ, від його здатності говорити «ні» президенту та мін.фіну. Ні, бігти міняти гривні на долари не треба, адже у вас завжди має бути портфель валют з яким вам комфортно. Крім того, завдяки попередникам фінансова система зараз фундаментально у суттєво кращому стані, аніж раніше, і якісно її поламати займе час.

–

Наостанок кілька забавних історій про НБУ

• «НБУ друкує гроші». Насправді ніхто нічого не друкує. Ну тобто, звичайно, готівку все ще друкують, і вона популярна, як серед нас з вами, так і на чорному ринку. Але коли говорять слово «емісія», йдеться передусім про збільшення обсягів безготівкової грн у банківській системі. Уже давно гроші – це просто записи в комп’ютері. Тому насправді НБУ «наклікує» гроші .

• НБУ відповідає за кількість грошей в економіці України, проте уявлення не має скільки ж тих грошей в економіці. І це не про питання фальшивих грошей (статистично незначима проблема). І не про питання, що вони не знають скільки гривні надрукували чи наклікали (знають). Але от скільки готівкових доларів гуляє по руках – отут хз. Відомо тільки, що дофіга. Тому НБУ всіляко просуває дедоларизацію.

• НБУ теж має прибуток. Щоби ви розуміли: незважаючи на те, що НБУ – це альфа і омега грошей, друкарський верстат і шредер, але у нього є свій баланс, активи, пасиви, витрати. Уся класична бухгалтерія. Думайте про це, як про сумку Герміони з останнього фільму Гаррі Поттера. Ззовні просто сумка, а всередині – нескінченність.

Так от, у НБУ є прибуток. Ну там продали долар дорожче ніж купили, наприклад. І цей прибуток (останні роки десятки ярдів гривень) перераховується казначейству.

А ще казначейство любить робити внески в капітал державних банків не готівкою, а своїми свіжовипущеними облігаціями. Банки потім продають ці облігації НБУ й отримують кеш. НБУ тримає облігації, уряд платить йому проценти, які стають частиною прибутку НБУ, а прибуток НБУ перераховують у бюджет.

Як у тому анекдоті: «Карусел, карусел – кто успел, тот присел. Покатайтес на нашем карусел».