2015 рік приніс більше змін, ніж я очікував. Найпомітніша з них – зміна місця проживання. Кілька тижнів в будь-якій країні світу не дають того досвіду, який отримуєш при переїзді в іншу країну на довгий термін. З вересня 2015 року в перші місяці сам, а потім з сім’єю ми почали освоювати нове місто, країну і нову культуру – Дубай, Об’єднані Арабські Емірати.
Перші місяці
Перші тижні перебування рефреном згадувався анекдот «не плутайте туризм з еміграцією»: величезна кількість дозволів та бюрократичних вимог. Не зважаючи на те, що внутрішній корпоративний трансфер в межах одного роботодавця дає колосальну перевагу – всю паперову роботу беруть на себе спеціально тренований персонал, місцева бюрократія схоже виправдана лише необхідністю працевлаштування автохтонів.
Отримання резидентської візи та посвідчення особи (Emirates ID) вимагає не лише візитів в місцеві ограни влади: здати відбитки пальців, пройти медичний тест (аналіз крові та флюорографія), але й неймовірного терпіння. Так я вивчив перше слово арабською – «іншаллах» (inshallah) – на все воля Аллаха. З цим дещо важко змиритися, бо від волі Аллаха залежало багато наступних кроків – без посвідчення особи не можна ні відкрити банківський рахунок, тобто не отримаєш заробітну плату, ні орендувати житло, а компанія оплатила готель лише на перші 30 днів.
Місцева валюта – дірхам – вважається однією із найстабільніших у світі: вже багато років дірхам фіксується до долара з курсом 3,65 дірхам за долар США. Курс до ЄВРО на момент проживання в Дубай був 4 дірхами за ЄВРО або близько 7,5 грн за дірхам.
В ті моменти, коли перераховував бюджет першого місяця з постійними витратами на обід від 350 грн. та таксі (мінімальне замовлення 12 дірхам або еквівалент 90 гривень) відчував неймовірну прірву між своїми фінансовими можливостями та можливостями місцевих жителів, які катались по вулицях Дубай на Порше, Мазератті чи Феррарі. З першою дубайською зарплатою навчився не рахувати нічого в гривнях.
Компенсація
Умови контракту експата були досить комфортними: компанія компенсувала на житло 120 000 дірхам на рік та 30 000 дірхам на рік на навчання дитини в школі. Усі витрати, які перевищували дані суми покривалися за власний рахунок. Найважливіше було дочекатися до першої місцевої зарплати.
Житло
Пошук житла в Дубай – це окрема історія. Одразу треба звикнути до місцевих цін. Хоча компанія і тут про нас подбала – окремим рядком в контракті була вказана сума компенсації оренди житла, але викласти за квартиру річну оренду в еквіваленті 30 000 євро було не легко. Довгі розмови з колегами та земляками звузили коло вибору до трьох районів: JLT, JBR, Marina – далі треба було розбиратися самому, орієнтуватися «на місцевості». А оптимальний ресурс для цього https://dubai.dubizzle.com/
Окрім встановленого бюджетного обмеження (10 000 дірхам в місяць) на вибір житла впливав другий вагомий фактор – логістика. Не зважаючи на попередження більшості знайомих і друзів, наважився на авантюру – намагаюсь обійтися без автомобіля. В місті все організовано для того, щоб максимально зручно було автомобілістам, тоді як пішоходам уваги значно менше. Опанував громадський транспорт. Дубай славиться не лише найвищою у світі будівлею (ціни на екскурсії, вочевидь, теж одні з найвищих – 100 євро з особи), але й найдовшою в світі лінією повністю автоматизованого метро. В метро існують окремі вагони для жінок та дітей та так званий «золотий клас» – квиток в цих вагонах вдвічі дорожчий, але натовпу менше. Більш дорогою альтернативою залишається таксі. Усі автомобілі обладнано касовими апаратами а водії (в основному індуси та пакистанці) говорять майже англійською.
Виходячи з обмежень бюджету та транспорту обрав квартиру в популярному серед іноземці районі Marina. В бюджет «вписався». За такі гроші вдалося знайти 1-bedroom apartment в West Avenue Tower із загальною площею 700 sq. feet.
Оскільки більшість квартир тут здаються порожніми (варто слідкувати, чи є, наприклад, пральна машинка або посудомийка), на початковому етапі виникають витрати на покупку меблів та домашньої техніки, посуду та інших приємних речей, які зазвичай не везеш із собою. Ця сума звісно залежить від індивідуальних апетитів, але нас виручила IKEA – вклалися десь в 15 000 дірхам.
Встановлення бюджету на проживання
Специфіка проживання в ОАЕ полягає в наявності великої кількості спокус: дорогі ресторани, умовно дешеві елітні авто, яскраві торгівельні центри: багато хто із знайомих, які приїздили в ОАЕ заробити грошей врешті-решт поверталися додому ні з чим, бо не надто дисципліновано підходили до своїх фінансів.
Виходячи із поставлених перед собою цілей по економії я встановив бюджет на проживання 12 000 дірхам. (не враховуючи витрат на житло 10 000 на місяць). Ось що з цього вийшло:
Розбивка місячних витрат, дірхам
Разові витрати
Після детального вивчення структури витрат я помітив, що значну частку займають витрати, які я класифікував до разових. Визначення «разові» по факту означає, що вони не є обов’язковими, однак від них суттєво залежить комфорт життя. Що туди входило (в порядку спадання):
- Витрати пов’язані з навчанням сина в школі (по факту їх можна класифікувати, як витрати на навчання).
- Оплата школи понад встановлений ліміт. Нам пощастило, школа, яку ми обрали (http://www.rafflesis.com/home) була не надто дорожчою за ліміт, однак давала гарний рівень освіти. З 2017 року, коли вони отримали вищий рейтинг від Knowledge and Human Development Authority, сума суттєво виросла – чимало. Додаткова оплата понад ліміт складала близько 8 000 дірхам.
- Витрати на навчання та оплату шкільного автобуса: не маючи машини, дуже корисно користуватися послугами шкільного автобусу. Вартість – 800-1 000 дірхам на місяць – абонплата.
- Додаткові секції-гуртки в школі (ми ходили на шахи).
- Квитки додому – хоча б раз на пів року квитки в обидві сторони від $300 на особу. Якщо влітку сім’я залишалася в Україні, то літав частіше. Мабуть, квитки можна купувати дешевше, якщо на 6-12 місяців наперед, але графік роботи не дозволяв планувати вихідні/відпустки більш ніж на кілька тижнів наперед.
Розваги:
- Витрати на екскурсії, наприклад, квитки в Леголенд чи сафарі на джипах в пустелі – менше ніж на 300-800 дірхам на сім’ю із трьох осіб розраховувати не доводиться.
- Подарунки для друзів: тут часто влаштовують великі свята, наприклад, на дні народження.
Інше:
- Разові подарунки для себе чи дружини.
- Догляд, наприклад, перукарня (часто, буваючи в Україні, намагався стригтися вдома. В Дубай ціна за стрижку від 50-75 дірхам).
- Медичні витрати (незважаючи на страховку, не всі витрати відшкодовуються, а інколи механізм настільки складний, що простіше самому сходити в аптеку і купити те, що треба.
На чому можна економити
Загалом підхід до витрат був доволі агресивним і ми уникали частих походів до ресторану та старалися дорогі процедури типу лікування у стоматолога проходити в Україні. Вдалося суттєво зекономити на алкоголі завдяки частим відрядженням та можливості купувати алкоголь в Duty Free. За місцевими законами алкоголь обкладається високими податками, у звичайних магазинах не продається і потрібно мати спеціальну ліцензію на придбання алкоголю.
Відмовлятися від «разових» затрат на навчання дітей, відпочинок чи поїздки в Україну я би не рекомендував. У перший рік ми вирішили не летіти на Різдво додому, але не можу сказати, що це було правильне рішення.
Повернення додому
Мало хто затримується в Дубай надовго. За цей час зустріли буквально декілька знайомих з України, які прожили там 10 і більше років, однак варто пам’ятати, що скільки б не жив в ОАЕ, ніколи «своїм» ти там не станеш.
В 2017 році ми повернулися в Україну, підтвердивши загальну статистику, що більшість експатів проводять в Дубай не більше 2-3 років.
Загалом в Дубай можна жити і з доходом 10 000 дірхам в місяць (якщо житло покривається роботодавцем, або ділиться на кількох осіб) і 50 000+ може бути мало – все залежить від стилю витрат та бюджетної дисципліни.
Автор: Володимир Стецик
Сімейний Бюджет досліджує вартість життя українських родин в світі:
